Робота з контурною картою

У роботі з контурними картами

можна виділити такі напрямки:

• робота з контурними картами в ході вивчення матеріалу;

• робота з контурними картами як засіб перевірки знань.

         Щоб досягнути бажаного результату при роботі з контурною картою вчитель повинен працювати, по – перше, регулярно, та, по – друге – розподілити роботу в три етапи:

1. Навчити учнів, починаючи з 6 класу, розуміти карту. Тобто ознайомити детально з умовними знаками географічних атласів.

2. Навчити учнів читати карту – розкрити алгоритм характеристики географічної карти.

3. Навчити поєднувати знання географічної карти з вмінням їх переносити на контурну карту.

Під час роботи з контурними картами слід враховувати

такі важливі моменти:

1. Різноманітність робіт за формою та змістом на різних етапах уроку.

2. Поступове ускладнення завдань з уроку в урок.

3. Систематичну перевірку учнівських робіт на контурних картах.

4. Обізнаність учнів з вимогами до роботи і критерії її оцінювання.

Робота на контурній карті дає можливість учневі:

- Працювати самостійно;

- Навчитись теоретичні знання застосовувати на практиці;

- Грамотно працювати з інформацією;

- Набувати знання системного характеру;

- Під час виконання завдань учні напружують і тренують зорову пам’ять;

- Пошукова робота сприяє логічному запам’ятовуванню, що набагато ефективніше механічного;

- Тренується та розвивається моторно-сенсорна пам'ять, коли учні зафарбовують об’єкт та підписують його назву;

- Набувають картографічні навички виконання робіт, які є важливою передумовою всебічного розвитку людини і багатьом слугуватимуть базою для їх професійного становлення;

- Виконання картографічних робіт виховує дисциплінованість (виконання певних завдань за певними правилами), уважність (що саме виконати і як), точність, акуратність;

- Робота на контурній карті розвиває естетичний смак.

Правила роботи з контурною картою:

1.  Усі написи назв географічних об’єктів виконувати друкованими, по можливості дрібними, але виразними літерами чорною ручкою.

2.  Робити написи назви об’єкта тільки мовою оригінала (карта, з якою працює учень), тобто не треба перекладати назви географічного об’єкта з карти, а записувати його тільки мовою, якою він подається в атласі.

3.  Географічні назви не скорочувати, не переносити;

4.  Назви форм рельєфу (гірських систем) та річок підписувати уздовж їх розташування, але не «догори ногами»; більшість же інших об’єктів (міста, країни, миси, тощо) підписувати вздовж паралелей;

5.  Коли назву об’єкта не можна розмістити на карті, то слід зробити зноску або примітки. Тоді на карті замість назв лише цифри, а в умовних позначеннях цілий перелік географічних назв.

6.  Окремі умовні позначення є традиційними (наприклад, корисні копалини), їх не можна змінювати і треба зображати точно;

7.  Якщо на карту наноситься якийсь об’єкт, то загальне пояснення символу або кольору цього об’єкта обов’язково виноситься в умовні позначення;

8.  Зображення символів, їх розмір і колір мають бути однакові і на карті, і в умовних позначеннях;

9. Коли підписуються на карті, наприклад річки, треба наводити синім олівцем саму річку (а не всю річкову систему). Таким чином учні встановлюють, де річка починається, куди впадає, відокремлюють головну річку від її притоків.

Пам'ятайте: працювати в контурних картах фломастерами і маркерами заборонено!

Правила позначення на контурній карті об’єктів гідросфери:

- Назви морів та заток акуратно підписуються в межах їх обрисів, не обводячи берегової лінії.

- Протоки в океані підписуються вздовж їх напрямку. Якщо площі морів, заток та проток занадто малі, роблять цифрові виноски.

- Назви островів та півостровів наносять зверху їх контурів, не обводячи їх.

- Течії в Океані позначають стрілками відповідного кольору: теплі – червоним, холодні – синім. Над стрілками підписують назви течій.

- Западини в Океані позначають коричневими лініями, вздовж яких підписують їх назви та найбільшу глибину.

- Назви річок підписують за напрямом течії вдовж їх позначених контурів.

- Озера підписують на їх контурах або ж біля них, скорочуючи слово озеро (наприклад, оз. Байкал).

Правила позначення на контурній карті об’єктів літосфери:

- Вулкани позначаються зірочкою. Поряд з позначкою підписується назва. Слово “вулкан” скорочується влк. Наприклад: *влк. Везувій.

- Гори та хребти в Океані наносяться коричневими лініями. При цьому площа, зайнята горами не зафарбовується, а лінією лише показують напрям хребта. Назва гір підписується вздовж лінії (над чи під нею).

- Окремі вершини позначаються чорною крапкою. Поряд з нею підписують назву гори (слово “гора” скорочується літерою «г» ) та її абсолютну висоту. Наприклад: г. Джомолунгма, 8850.

- Рівнини на контурній карті не обводяться. Зверху на їх контурах лише підписується назва даної рівнини. Слово “рівнина” не скорочується.

Правила нанесення на контурну карту країн та їх столиць:

- Починають нанесення країн на контурну карту з проведення їх державних кордонів. Державний кордон позначають червоним або простим олівцем, наводячи його по контуру лише на суходолі. Морське узбережжя країни не обводиться. Якщо держава займає острів, архіпелаг або цілий материк, її кордони не наносяться.

- Назву країни підписують охайно, в середині її контуру друкованими літерами. Якщо площа держави занадто мала, її наносять, використовуючи цифрову виноску (прогадайте, як це роблять).

- Значок столиці наводять червоним кольором й підписують її назву біля позначки.

Прийоми роботи з контурною картою

♦ «Виправ помилку». Учням роздаються контурні карти з підписаними назвами географічних об'єктів. Але більшість з них підписано невірно. Учням необхідно найти помилки і виправити їх (можна виконувати це завдання на швидкість, чи обмежити час).

♦ «Картографічний диктант». Вчитель називає назви географічних об’єктів, а учні позначають їх на контурну карту, де знаходиться певний географічний об’єкт.   

♦ «Пошта». У виготовлені з картону чи тканини кишеньки, з підписаними назвами материків, необхідно розкласти картки з образами материків, островів, півостровів, річок, озер, заток, що належать материкам, при цьому не помилившись " адресою ".

♦ «Картограф». Учням роздаються картки із завданнями і контурні карти певного материка.. Їм потрібно визначити назви географічних об'єктів та підписати їх на контурній карті.

  

♦ «Хто швидше». Учитель роздає контурні карти світу і картки із завданнями. Учням потрібно швидко знайти географічні об’єкти за атласом і нанести їх на контурну карту.   

♦ «Розшифруйте фрагмент контурної карти». Учитель роздає картки з фрагментами контурної карти материка, на яких цифрами позначено миси, озера тощо. Учні повинні пригадати, які об’єкти позначені цифрами і записати їх.   

♦ «Пляшкова пошта». Вчитель готує завдання і закриває їх в пляшку. Учні швидко повинні їх знайти за атласом і позначити на контурній карті.

♦ «Хто більше знає». За 3 хв. треба записати якомога більше назв річок, озер, міст, країн, географічних об'єктів, що є на якомусь материку. Чи назв географічних об'єктів, що починаються на певну літеру. Потім можна запропонувати іншим учням показати на карті ці географічні об'єкти.