Всі здорові люди люблять життя
Генріх Гейне
Здоров'я – найважливіша цінність не лише окремо взятої
людини, але й загалом усього суспільства. Щоб людина мала змогу
піклуватися про своє здоров'я, про розвиток, вона повинна свідомо ставитися до
життя, як до найважливішого дарунку природи. Тому формувати культуру здоров'я
особистості, прищеплювати розуміння пріоритету здорового способу життя,
надавати ґрунтовні знання про основи здоров'я потрібно дітям з раннього віку,
щоб знання, вміння, та навички перейшли у звичні необхідні потреби.
Батьки завжди прагнуть
бачити своїх дітей здоровими та щасливими, фізично розвиненими, загартованими,
захищеними від усіляких негараздів, тому турбота про здоров'я дітей –
найважливіша праця педагогів у навчальних закладах.
Щоб дитина знала що таке
здоров'я, що впливає на нього, що для нього корисне, а що - шкідливе, як
зберегти і зміцнити своє здоров'я – про це мають подбати педагоги та батьки.
За Державним стандартом загальної освіти учень отримує знання, уміння та
навички, що допоможуть йому підготуватися до подальшого навчання. Завдання
вчителя сучасної школи полягає у формуванні кола компетентностей – ключових,
предметних, міжпредметних.
Найбільш
актуальним завданням сучасного вчителя є формування ключових компетентностей
молодшого школяра. Одна з ключових компетентностей – це здоров’язбережувальна.
Ця компетентність включає в себе:
• уявлення і
поняття про здоров’я, здоровий спосіб життя та безпечну
поведінку;
• усвідомлення
здоров’я як вищої життєвої цінності;
• взаємозв’язок організму людини з природним і соціальним оточенням;
• удосконалення
фізичної, соціальної, психічної та духовної складових здоров’я;
• дбайливе
ставлення до свого здоров’я.
Усі ми хочемо бачити дитину здоровою,
розумною, успішною. Але, на жаль, статистика стану здоров’я школярів сьогодні є
досить невтішною. За даними Міністерства охорони здоров’я України 90% усіх
дітей мають відхилення в загальному стані здоров’я. Із них 30% мають по два та
більше захворювань. Велике занепокоєння викликає подальше зниження віку дітей,
схильних до вживання алкоголю, тютюнопаління та наркоманії, зокрема, дітей 8-10
років.
Вивчення проблем
здоров’я дітей у наш час набуває особливої актуальності. З різних причин
кількість хворих дітей у нашій державі зростає. Велике значення в цьому
відіграє погіршення та нестабільність соціально-економічної, екологічної ситуації в суспільстві, незадовільні
умови життя частини населення, що знижує адаптивні можливості
дитячого організму та його опірності до дії різних шкідливих факторів.
Це призводить до того, що 10% дітей закінчують школу умовно здоровими, інші,
вже в підлітковому віці мають хронічні захворювання (42%), погіршуються показники фізичного та розумового розвитку.
Доречно зазначити,
що супутниками сучасного навчально-виховного процесу часто є такі фактори
ризику, які негативно впливають на здоров’я дітей як стресова педагогічна
тактика, невідповідність методик та технологій виховання віковим та
функціональним можливостям дітей, нераціональна організація навчальної
діяльності, невиконання елементарних фізіологічних та гігієнічних вимог до
організації навчального процесу, недостатній рівень професійної компетентності,
особливо молодих педагогів з питань охорони та зміцнення здоров’я вихованців,
які також призводять до погіршення здоров’я дітей. Усе це переконує у
необхідності здоров’язбережувальної діяльності, запровадження спеціальних
заходів збереження та зміцнення здоров’я школярів.
Тож актуальною проблемою сьогодення є збереження здоров’я дітей та формування
здорового способу життя як цінності.
Основи здоров’я закладаються з дитинства, тож збереження, формування та
зміцнення здоров’я кожної дитини є пріоритетним завданням суспільства, родини,
навчального закладу. Для реалізації цього завдання особливо важливо сформувати
у дитини відповідальне ставлення до власного здоров’я і знання про нього,
здорові вподобання, інтереси, потреби та життєві звички.
Як показує життя, здоров'я школярів безпосередньо
залежить від специфіки навчання, харчування, рухової активності, правильного
режиму праці та відпочинку, особливостей сімейного виховання. Воно також
визначається співвідношенням зовнішніх і внутрішніх факторів, з одного боку, і
можливостями самого організму протидіяти небажаним впливам, захищатися від них,
по можливості підсилюючи вплив позитивних для здоров'я факторів, з другого
боку. Ступінь успішності оздоровчої діяльності — усунення шкідливих впливів
(коректування навколишнього середовища) та підвищення стійкості до них
(тренування, збільшення адаптаційних можливостей організму) — визначає напрям
зусиль по збереженню та зміцненню здоров'я.
Майбутнє людини значною мірою залежить від стану всіх складових здоров’я (фізична,
соціальна, психічна, духовна), від уміння берегти здоров’я і життя за
будь-яких життєвих ситуацій. Звідси випливає важливе завдання сучасної школи –
сформувати в учнів потребу цінувати власне здоров’я і життя як найвищу
індивідуальну та соціальну цінність.
Здоров’я є тією вершиною, на яку кожна людина сходить самостійно, тому
будь-які прогалини у процесі формування в дитини відповідальності за власне
здоров’я чи в пошуку ефективних шляхів його зміцнення можуть привести до втрати
здоров’я покоління наших громадян.
Одне з найважливіших завдань сучасної школи – навчити дітей берегти і
зміцнювати своє здоров’я.
У контексті зміцнення здоров’я чільне
місце займають здоров’язберігаючі освітні технології, до яких належать всі
педагогічні технології, які не шкодять здоров’ю і виховують культуру
здоров’я. Дослідженнями доведено, що ефективність формування здорового способу
життя прямо пов’язане з активним залученням учнів і батьків до
здоров’язберігаючого навчального процесу.
Я впевнена, що вчитель може не тільки навчити дитину дій, що приведуть
до формування певних переконань щодо здорового способу життя, а й
опосередковано вплинути на її родину. І працювати потрібно не стільки з
дитиною, скільки з усією сім’єю.
Просвітницьку роботу і з батьками, і з дітьми слід проводити паралельно.
Завдання вчителя – дати їм зрозуміти, що від способу життя сім’ї залежить
здоров’я дитини.
На
сьогоднішній день провідними психологами, педагогами, медиками створено багато
різних здоров’язбережувальних методик, які можна класифікувати за
деякими групами:
·
медико-профілактичні;
·
фізкультурно-оздоровчі;
·
технології здоров’язбереження педагогів;
·
технології, спрямовані на забезпечення соціально-психологічного
благополуччя дітей, валеологічної просвіти
дітей і батьків.
Аналіз класифікацій
існуючих здоров’язбережувальних технологій дає
можливість виокремити такі типи:
·
здоров’язберігаючі
– технології, що створюють безпечні умови для перебування дитини в школі, ті,
що вирішують завдання раціональної організації виховного процесу (врахування
вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм),
відповідності розумового та фізичного навантаження можливостям дитини;
·
оздоровчі технології - спрямовані на вирішення завдань
зміцнення фізичного здоров’я дітей (фізична підготовка, загартування,
гімнастика, масаж, фітотерапія, аромотерапія, музична терапія…)
·
технології навчання здоров’ю – гігієнічне навчання, формування життєвих
навичок, статеве виховання, профілактика травматизму;
·
виховання культури здоров’я – виховання особистісних якостей, які
сприяють збереженню і зміцненню здоров’я, формуванню уявлень про
здоров’я, як цінність, посиленню мотивації на ведення
здорового способу життя.
Реалізація здоров’збережувальних технологій передбачає:
·
Організацію освітнього середовища в ЗОШ за вимогами
особистісно-орієнтованого підходу;
·
Моніторинг рівня здоров’я дітей;
·
Реалізацію діагностичних, корекційних і реабілітаційних заходів з
дітьми залежно від групи здоров’я;
·
Створення комфортних умов перебування у закладі для всіх дітей, в тому числі і з особливими потребами;
·
Вибір оптимальних технологій виховання і навчання з урахуванням віку,
статі, індивідуальних особливостей розвитку дитини;
·
Оптимізацію соціально-гігієнічних умов життєдіяльності дітей і
педагогів.
·
·
Важливими складовими здоров’язбережної
компетентності є сприятливі для здоров’я спеціальні та психосоціальні
компетенції (життєві навички).
|
|
Різновидність навичок
|
Складові навичок (уміння, звички…)
|
|
Навички, що сприяють
фізичному здоров’ю
|
Навички раціонального харчування
|
·
дотримання режиму харчування;
·
уміння складати харчовий раціон з урахуванням реальних
можливостей, потреб та користі;
·
уміння визначати і зберігати високу якість харчових продуктів.
|
|
Навички рухової активності
|
·
виконання ранкової зарядки;
·
регулярні заняття фізичною культурою, рухові ігри, фізична
праця.
|
|
|
Санітарно-гігієнічні навички
|
·
навички особистої гігієни;
·
уміння виконувати гігієнічні процедури (доглядати за шкірою,
зубами, волоссям тощо).
|
|
|
Режим праці та відпочинку
|
·
уміння чергувати розумову та фізичну активність;
·
уміння знаходити час для регулярного харчування й повноцінного
відпочинку.
|
|
|
Життєві навички, що
сприяють соціальному здоров’ю
|
Навички ефективного спілкування
|
·
уміння слухати;
·
уміння чітко висловлювати свої думки;
·
уміння виражати свої почуття;
·
уміння просити про послугу або допомогу;
·
володіння невербальною засобами спілкування (жести, міміка, інтонація
тощо);
·
уміння адекватно реагувати на критику.
|
|
Навички співчуття
|
·
уміння розуміти почуття, потреби і проблеми інших людей;
·
уміння висловити це розуміння;
·
уміння зважати на почуття інших людей;
·
уміння допомагати та підтримувати.
|
|
|
Навички розв’язання конфліктів
|
·
уміння розрізняти конфлікти поглядів і конфлікти інтересів;
·
уміння толерантно розв’язувати конфлікти поглядів;
·
уміння розв’язувати конфлікти інтересів за допомогою
конструктивних переговорів.
|
|
|
Навички поведінки в умовах тиску, погроз, дискримінації
|
·
уміння уникати небезпечних ситуацій і діяти при загрозі насилля;
обстоювати свою позицію та відмовлятися від небажаних пропозицій, зокрема й
пов’язаних із залученням до куріння, вживання алкоголю, наркотичних речовин;
·
уміння розрізняти прояви дискримінації, зокрема щодо людей з
особливими потребами, ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД;
·
навички впевненої поведінки, зокрема й застережливих дій щодо
ВІЛ/СНІДу.
|
|
|
Навички спільної діяльності та співробітництва
|
·
уміння працювати в «команді»;
·
уміння адекватно оцінювати свої здібності, свій внесок у спільну
діяльність;
·
уміння визнавати внесок інших у спільну роботу.
|
|
|
Життєві навички, що
сприяють духовному та психічному здоров’ю
|
Самоусвідомлення та самооцінка
|
·
позитивне ставлення до себе, інших людей, до життєвих
перспектив;
·
уміння реально оцінювати свої здібності та можливості;
·
адекватна самооцінка;
·
уміння адекватно сприймати оцінки інших людей.
|
|
Навички самоконтролю
|
·
уміння правильно виражати свої почуття;
·
уміння контролювати прояви гніву, долати тривогу;
·
уміння переживати невдачі;
·
уміння раціонально планувати час.
|
|
|
Мотивація успіху та тренування волі
|
·
уміння зосереджуватися на досягненні мети;
·
розвиток наполегливості та працьовитості;
·
установка на успіх і віра в себе.
|
|
|
Аналіз проблем і прийняття рішень
|
·
уміння визначати суть проблеми та причини її виникнення;
·
здатність сформулювати декілька варіантів розв’язання проблеми;
·
уміння передбачити наслідки кожного з варіантів для себе та
інших людей;
·
уміння оцінювати реальність кожного з варіантів, враховуючи
власні можливості та життєві обставини;
·
здатність вибирати оптимальні рішення.
|
|
|
Визначення життєвих цілей та програм
|
·
уміння визначати життєві цілі, керуючись своїми потребами,
нахилами, здібностями;
·
уміння визначати пріоритети й раціонально використовувати час;
·
уміння планувати свою діяльність, враховуючи аналіз можливостей
і обставин.
|
Зміст шкільних програм із питань здоров’я та
безпеки
Узагальнений зміст шкільної превентивної освіти
наведено у таблиці.
|
Тематичні блоки превентивної освіти
|
Зміст тематичних блоків
|
|
|
Життя і здоров’я людини
|
Безпека, здоров’я,
здоровий спосіб життя, безпека життєдіяльності
|
|
|
Розвиток дитини
(фізичний, психічний, соціальний)
|
||
|
Фізичне здоров’я
|
Особиста гігієна
|
|
|
Рухова активність і
загартування
|
||
|
Раціональне харчування
|
||
|
Режим праці і
відпочинку. Профілактика «шкільних захворювань»
|
||
|
Соціальне здоров’я
|
Соціальне середовище і
здоров'я
|
Ефективне спілкування
|
|
Соціальна взаємодія
(культура взаємин між статями, робота в команді, співчуття, мирне розв’язання
конфліктів)
|
||
|
Протидія соціальному
тиску і дискримінації
|
||
|
Профілактика соціально
небезпечних захворювань і шкідливих звичок
|
||
|
Безпечне довкілля
|
Небезпечні місця і
ситуації
|
|
|
Безпека у школі
|
||
|
Побутова безпека
|
||
|
Дорожня безпека
|
||
|
Пожежна безпека
|
||
|
Соціальна безпека
|
||
|
Безпека на природі
|
||
|
Надзвичайні і
екстремальні ситуації
|
||
|
Надання невідкладної
допомоги
|
||
|
Психічне та духовне
здоров’я
|
Позитивна ідентичність
(розвиток самоповаги і поваги до інших людей)
|
|
|
Емоційне благополуччя (самоконтроль,
керування стресами, мотивація успіху і гартування волі)
|
||
|
Інтелектуальне
благополуччя (уміння вчитись, аналіз проблем і прийняття рішень, критичне і
творче мислення)
|
||
|
Духовне благополуччя
(орієнтація на загальнолюдські цінності, пізнавальні, естетичні, етичні
потреби, потребу у самореалізації)
|
||
Під час уроків
та в позаурочній роботі вчителі повинні не тільки розкрити школярам чотири
основні складові здоров’я (фізична, психічна, соціальна, духовна), а й
забезпечити їх належне формування.
Психічна
складова здоров’я визначає розвиток людини як особистості, забезпечує її
душевне благополуччя. Психічне здоров’я розкривається через розвиток основних
функцій психіки людини. Врахування особистісного чинника в навчальному процесі
відіграє велику роль.
Психічна
складова тісно пов’язана з соціальною. Соціальну складову здоров’я бачу як
ефективну взаємодію дитини із соціальним середовищем. І в основі її лежить
адаптованість дитини до життя в соціумі. І це значною мірою залежить від нас,
дорослих.
Фізична, психічна, соціальна, духовна
складові здоров’я тісно пов’язані між собою. І їх належний розвиток є
підґрунтям для формування здорового способу життя та ціннісних орієнтацій.
Принцип активного навчання забезпечує інтерес дітей до знань, запобігає
перевтомі. За допомогою активних методів навчання діти отримують важливу для
себе інформацію, що сприяє формуванню знань, умінь та навичок щодо здорового
способу життя та позитивного уявлення про себе, через визнання сильних якостей
своєї особистості, співчуття та поваги до інших людей, визнання поведінки, яка
вважається прийнятною в суспільстві, визначення цінностей. Діти набувають
навичок здорової міжособистісної комунікації, критичного мислення для розв’язання
складних проблем, пошуку альтернатив, вчаться висловлювати свою думку, відкрито
говорити про свої почуття, приймати рішення в ситуаціях, які загрожують
здоров’ю. Ми, дорослі, повинні навчити дитину робити вибір, що не зашкодить
життю та здоров’ю, бо всі ми хочемо бачити дітей здоровими та успішними.
Немає коментарів:
Дописати коментар